Історія Володимирської(Вишгородської) ікони Богородиці
Володимирська ікона Богородиці — одна з найшанованіших православних святинь, яка має давню історію, пов’язану з Візантією, Київською Руссю та Московським царством.
Походження
Згідно з легендою, ікона була написана євангелістом Лукою на дошці від столу, за яким обідала Свята Родина. Її привезли з Константинополя до Київської Русі приблизно в XII столітті.
В Київській Русі у 1131 році візантійський імператор передав ікону київському князю Мстиславу Великому. Пізніше його син Юрій Долгорукий передав її в місто Вишгород (біля Києва).
Перенесення до Володимира.
У 1155 році князь Андрій Боголюбський, бажаючи зміцнити свою владу на Північному Сході Русі, забрав ікону з Вишгорода та перевіз до міста Володимир (тепер Володимир у Росії). Відтоді вона отримала назву Володимирська Богородиця.
Чудеса і заступництво
Ікона вважалася покровителькою руських земель. Їй приписують чудесне врятування від кількох навал:
• У 1395 році під час походу Тамерлана на Москву ікону перенесли до міста, і монголо-татарські війська раптово відступили.
• У 1480 році під час стояння на річці Угрі вона знову вважалася заступницею руських земель.
Подальша історія
Після утвердження Москви як центру православ’я ікону зберігали в Успенському соборі Московського Кремля. У ХХ столітті вона опинилася в Державній Третьяковській галереї, де знаходиться й нині.
Значення
Володимирська ікона вважається символом заступництва Божої Матері над православними народами. Вона належить до типу «Елеуса» (Милостива), де Богородиця ніжно притискає обличчя до Немовляти Христа.
Попри зміну історичних епох, ікона залишається важливою духовною реліквією, навколо якої формувалася релігійна та політична свідомість східнослов’янських народів.
